Перфекціонізм – як треба і не треба

Завжди коли роблю якесь завдання творче, чи просто для себе чи для навчання виникає підступна думка спростити, скоротити, підзабити, не старатися і не викладатися на всі 100.

Підступний голос: – ніхто ж не цінує насправді ті години витрачені на маленькі детальки. Чи буде це підібраний шрифт у резюме чи творику, на який пішло добрих 40 хв часу і рискання по нету, чи просто навіть спілкування по скайпу/контакту, коли ти замість бананових фразок намагаєшся скрасити розмову вставками рими, стьобу, підколу чи естетичності. Так! Навіть саме спілкування підпадає під зону ризику бути спрощеним, через те, що перфекціонізм не помічається і виснажує і навіть когось дратує.  З іншого боку бажання довести все до чепурного ладу може висохнути через ж власну демотивацію іншими альтернативами і через страх надто багато викладатися заради якогось одного «проекта». Адже якась невдача прогон проліт-фанери і ти розумієш, що твоє бажання довести все до ідеального пуття було невиправданим.

Та й справді, особливо у сфері технологій і бізнесу ніхто нікому не пробачає перфекціонізм, бо можна без нього встигнути продукт: вивести двічі на ринок, зрубати гроші, випередити конкурентів, отримати фідбек і теде. Можна без нього швидше дізнатися чи ти займаєшся тим чи треба, а чи повною лажою. Але чи це так завжди? Чи потрібно хоч час від часу діяти за покликом серця/інтуїції/натури/впертості/творчості і творити ЩОСЬ дуже довго, ідеально і якісно?

Вважаю так потрібно робити завжди! Саме перфекціонізм веде до чогось незвичайного, чогось поза межами простих рутинних штахет нашого життя. І в його продукті відчуєваться стукіт рук/серця/припливів-відпливів крові АВТОРА, який починає жити вічно. Чого варті красиві старовинні будинки, чи творчість Томаса Манна, який підбирав кожне слово в своїх творах, аби воно звучало композиційно у реченні мов пісня. Проте, перфекціонізмом можна бавитися чи його юзати лише за таких умов:

1) він не мусить призводити до зволікання (страх, що ЩОСЬ є недостатньо добре і ти просто тупиш і тягнеш)

2) не має обмежувати, стискувати тебе і провокувати до уникання ризиків.

3) повинен не призводити до зосередження на другорядній роботі.

А так то можна ним і зловживати трохи:) Звісно, таке зловживання когось призведе до невтішних результатів, а когось обов’язково до протилежних. Треба лише завжди вміло використовувати ті таланти, які маєш. Іншим чудовим прикладом є Стів Джобс, який був перфекціоніст в квадраті мабуть. Але зміг свою ваду (саме так називають перфекціонізм в технологічному бізнесі) спровадити у мега-прибуткове джерело (адже всі його продукти були завжди максимально вилизані – дизайн, програмне забезпечення, начинка, реклама, магазини, спіробітники…), тому що він думав по-іншому. Think Different, панове! (панове овочі для http://bodia.wordpress.com/)

Advertisements

3 comments on “Перфекціонізм – як треба і не треба

  1. […] ЧИТАТИ ДАЛІ ПоділитисьFacebookвконтактеLike this:LikeBe the first to like this post.   Leave a comment […]

  2. bodia коментує:

    мені дуже сподобався пост. місцями ще трапляється каміння і будівельне сміття, але вже добре видно, що за просторий та гарний замок ти зводиш.

    • crazyalien коментує:

      Дякую! це пост навіть наочно показує, що його можна було довести ще кращого пуття, перфекціонузвати..але я вирішив вже поділитися своїми думками зі світом)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s