Дніпропетровськ – замальовки мого з ним знайомства

Дніпропетровськ – місто, що наздоганяє Харків у маразматичному возвеличуванні Леніна у найменуванні проспекту, вулиці і набережної іменем негаснучого Ілліча. Місто нестерпних рекордів температурних максимумів принаймні для мене. На 7 серпня тут взагалі було 38 градусів – найвища по Україні. Волосся намочував коли сидів в найдешевшому місцевому готелі «Свердловськ» водою кожні пів години бо висихало швидко і ставало дуже жарко знову. Майже не відчувалося, що ти вдихаєш повітря, адже воно якраз десь було 36.6 градуса.

Ціна готеля 70 грн за ліжко-місце, але враховуючи те, що сусіди не підселилися, я жив наче в люкс номері за 240 грн. такий собі радянський люкс: ліжко, шафа, парта, ванна, стеля, стіни – все з 80-х років приблизно так. А також це місто, яке по-справжньому дуже хотів відвідати і побачити кузню чи не половини українського побутового і харчового прому.

Тільки но вийшов і пройшов трошки як побачив кут Дніпро-Арени. Коломойський вклав як на мене замало грошей в найкращу арену Дніпропетровська, тому вона була критикована як УЄФА так і не здобула нічого особливого в Україні. Навіть харківський стадіон Металіст отримав державну премію з архітектури за якусь там фішку з опорами, схожими на павуків. Очікував я побачити лише радянське і сучасне, але зустрів багато будівель ще давніших часів. Декілька вулиць майже повністю хваляться забудовою 1800-1900-х років. Мило подивитися, особливо після Донецька. Починаєш кожну дореволюційно-жовтневу хатинку цінувати.

 

Центральна частина міста якось не дуже по центральному виглядає. Немає там значних перетинів важливих артерій, ані великої площі. Але звісно лисіє в шапці Лєнін, артефакти недобудованої вже 17 років станції метро «Центральна» і новоспечені шопінг-розваг-моли.

Набережна настільки класична, що просто нема чого описувати. Дніпро збоку і доріжка під деревами. Сама річка Дніпро не має тої величі, що в Києві. Відсутність островів і високих мостів а-ля Московський роблять його розлогим а-ля озерищем. Лівий берег видніється панельками-високоповерхівками.

Моїм місцем паломництва і меккою номер 1 в Дніпропетровську був недобуваний 25-поверховий бетонний готель «Парус».

Його почали ще зводити в пізніх 80-х роках і це мав бути найбільший готель УРСР. Це бетонне монстрище архітектори і інші зодчі для певності закріпили аж за український кристалічний щит – загнали палі більш ніж на 50 метрів вглиб землі . Він і досі стоїть окремо від набережної і міста трошки над Дніпром нависаючи і зяючи своєю пошарпаністю і бетонною незграбністю. Це повний прорахунок його зводити чи добудовувати в наш час, адже таку груду бетону без скла треба якось оживити. Влітку мабуть прийдеться шалені гроші на охолодження витрачати, а взимку на нагрівання.

 

Взагалі в мене виникла ідея з нього зробити велику вертикальну сонячну батарею. Обклеїти фото-геліо елементами його, а на верхньому поверсі декілька пентхаусів замутити: один для обслуги, а інший чисто для комерції. І так можна якось пристосувати цей скам’янілий Парус для міста.

Родзинкою міста є також найкоротше в світі метро. Лише 6 станцій, але яких прохолодних!!! Я там десь годину відсиджувався, після маршу по розігрітій поверхні. Станції нагадують Мінське метро – здебільшого назвами своїми (Заводська, Комунарська тощо).

Купив всю місцеву пресу що була і розчарувався, бо ніц цікавого не найшов там. Лише дізнався, що метро отримає 4 млрд грн для добудови чотирьох нових станцій метро до 2015 року.

Також важко найти в місті смітники – напевно після демонтажу квітневого їх так і забували поставити, змушуючи терористів шукати поштові скриньки для своїх ігрищ.

Відвідав музей номер один міста – історичний або краєзнавчий ім. Яворницького. Побачив перший трактор ХТЗ, пару возів чумацьких, чудові оригінальні картини козака Мамая і більш такого нічого особливого. Потребує свіжого погляду і подиху адміністрації. Також був на найбільшій в Україні діорамі – Форсування Дніпра (не міста, а річки звісно;). Має справді грандіозні розміри, а в кінці програми ще й прослухав звернення Сталіна до своєї пастви. Примітно, що вона була створена у 70-х роках, коли якраз культ другої світової почав вишпилюватися по всьому СРСР різними пам’ятниками і статуями (наприклад Батьківщина-Мати в Києві) і так далі. Цікаво було, якби хтось склав список скільки меморіалів було до 1970х років, а скільки стало приміром у 1981 р.

 Пішов я звісно ж в таку спеку на Дніпро покупатися. Коли вертався з музею то двоє дівчат трошки мене супроводили. Я в них запитав дещо, вони відповіли і ми так заговорилися. То порадили тільки на лівий берег їхати купатися, на Воронцовський пляж.

Моя українська в Дніпрі або робила всім нічо, або викликала усмішку мінімальну і значно більшу увагу як до пересічного співрозмовника. А я ще прогулювався у білій фірмовій (з Марокко) футболці Гугла (word of mouth проект за який я отримав цю футболку) тому мабуть виглядав якимось дивним молодчиком або таємним (mysterious) корпоративним місіонером в забутому світом Дніпрі. Отже, про Дніпро-річку. Заліз я купатися, гарно все, тепло, тільки вода надто бурштинна. А якщо без евфемізмів, то просто жовта. Я потів виліз, приліг і відчув що ноги та й все тіло дуже свербить. Я почав чухатися смішно. Чую збоку чувак каже своїй жінці: тільки ноги вмочив у воді і вже чешуться. Я трохи злякався. Але списав свербіж на свою стару засмагу, яка сходила зі шкірою потрошку.

На останок. Щодо житла, то готель «Свердловськ» дуже крутий і найдешевший варіант окрім кауч-серфінгу, який я просто там не розвідував. Умови нормальні. 70 грн якраз не мало і не забагато. А саме місто не знаю чи варто відвідувати. У мене мало аргументів за, але і нема жодного проти. Вибір за вами, або за випадком долі, який може туди будь-кого занести…

 

 

Advertisements

2 comments on “Дніпропетровськ – замальовки мого з ним знайомства

  1. свиноматка коментує:

    О, тут якраз фоток вдосталь. Я задоволений описом. Цікаво, детально і відчувається крізь увесь текст стиль автора.
    Проте в мене вже почала народужватися критика: доволі так ненапряжно і поверхово ти подивився місто. Якось так по-стандартному. Було б круто якби ти вляпався в якийсь масажний салон, а то вийвився бордель – далі там якийсь наркобарон, розборки, потім через тебе закривають шаурма-кіоск, бо ти запалив, що вони собачатиною торгують. Далі побився із якимись школярами накуреними і був змушений вплав відсутпати через Дніпро, а потім заховався і переночував на даху того кам’яного хмарочосу.

    Або наприклад почав би з порівняльного фото-аналізу громадських туалетів і ще там якихось інфраструктурни фішок, взяв інтерв’ю у водія метро….

    Знаю, що вимоги завищені, бо за таку роботу в пристойних журналах платять великі гроші, але все ж думаю можна по чуть-чуть щось таке починати, коли буде натхнення.

    • Roman Melnyk коментує:

      я це все що ти кажеш, за певними винятками звісно, теж ціную і хотів би так провести наступну подорож. але навіть самі місто надто спокійно для такого і якось не надихає на пригоди. скучнуватий Дніпро. я теж, ти не подумай, що я все на нього звалюю. от буду завтра в Кракові то попробую щось цікавіше!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s