“Бот” Максима Кідрука – тестуємо український техно-трилер

Я прочитав десь 200 сторінок і закинув. Книжка не зачіпає. Перші сторінок сто ще цікаві, але тільки тому, що це український автор, автор Навіжених в Мексиці – від яких я в захваті, книжка про київського програміста, який живе на Шулявці. Це справді кльово. Але проблема у тому, що майже з першої сторінки текст читається на кредиті довіри до автора який на першій половині книжки вичерпується. Головна причина – відсутність динаміки та бомбардування очей і мозку читача надмірними деталями. Інколи ці деталі просто переростають у цілий процес опису, який бере в заручники читача і розказує не про конфлікт ботів і людей, а про щось інше.

Іншими словами класний сюжет зіпсований надмірними уточненням, відхиленнями й “invalid” розвитком подій.

Для прикладу: опис залу нано-технологій чи чогось подібного на пів а то і більше сторінки не настільки класний і унікальний і художньо доречний в даному контексті техно-трилера, щоб ними милуватися. Разочок два можна, але автор трохи цим зловживає. Ну і питання до самих діалогів.. чому вони такі несправжні і уповільнені? Треба більше вичитки самих діалогів і спостереження за тим, як люди діють в різних ситуаціях. Особливо коли це інтернаціональна команда. Там повинні виникати певні приколи, стьоби, непорозуміння, культурні ляпи, overlap’и тощо. Я не відчув проникнення у світ програмістів, бо самого коду на сторінках трошки замало. І ще мене щиро обурила жменька російських матюків у стерильному тексті, які виглядали не ліпше як червона радянська зірка на заставці гіпотетичного мобільника Степана Бандери (алюзія на метафору з «Я, Побєда і Берлін»  Скрябіна). Так не робиться. Або автор використовує силу емоційних посилів росіян на повну – як цим займається більшість молоді, або не згадує в книжці про існування матюків як і інших брудних речей. Або книжка отримує умовний рейтинг R, або вона уникає ці гострі кути моралі суспільства. Ну коротше, ці матюки нікого не потішили це точно. І якщо вже говорити геть нейтрально, то вони навіть як художня деталь виглядять чужорідно.

Загальний висновок: задумка сюжету – 8 з 10, розвиток і втілення на папері – 5 з 10, художність – 5; атмосферність – 6. Зізнаюся я таки переживав за героя і хотів дізнатися щиро, як же він з тими всіма ботами розбереться. Книжка на більш ніж 450 ст дрібним шрифтом. Але заохочую купити всіх, хто читає щось українською і ще й прозу. Такої книжки ви точно не знайдете, а ключик до її прочитання при невеликому старанні ви легко придумаєте. Дякую Максиму Кідруку за розвиток української літератури. Це подвиг, це справжні дії. Чуваче, так тримати! Пиши і далі! Буду слідкувати обов’язково за іншими новинками Кідрука.

Advertisements

16 comments on ““Бот” Максима Кідрука – тестуємо український техно-трилер

  1. Дуже дякую тобі за огляд української книги, про яку майже ніде нормально ось так, як ти, не пишуть (та і взагалі майже не пишуть). Хоча трошки дивний вийшов огляд: спершу про погану реалізацію задуму, а у висновку моральна підтримка автору 🙂

    • Roman Melnyk коментує:

      Радий, що комусь сподобався і став в пригоді мій огляд книжки. А справді я дивну рецензію написав, тому що я не злюся і не жалію що купив і почитав пів книжки і це справді було для мене дуже цікаво – український трилер. і автор старався, тому хочу щоб ще писав. бо таких наполегливих і ризикованих письменників в нас майже нема. тому я критикуючи дякував авторові:)

  2. Galina (@ojos_sin_fondo) коментує:

    Я невеликий поціновувач жанру, але загалом книга мені більше сподобалась, ніж ні, я б і за виконання поставила тверду четвірку.
    Ну і матюки мене не потривожили, може тому, що я просто на них не звернула уваги :))

    • Galina (@ojos_sin_fondo) коментує:

      четвірку з 5, якщо що)

      • Roman Melnyk коментує:

        я наприклад подивився на коментарі людей на фейсбуці Кідрука, і на його вирізки з захопливими вигуками задоволення читачів… і тоді зрозумів, що книжка багато кому подобається і зрадів щиро. значить це я прискіпливий такий, а людям деяким навіть дуже подобається. але хіба вона не є затягнута а діалоги штучними??)

        • nazgultheking коментує:

          мені, якщо чесно, важко стверджувати, бо я невеликий поціновувач технотриллеру, і не сприймала з самого початку цю книжку, як потенційни

          • nazgultheking коментує:

            доу 🙂

            Потенційний літературний шедевр, скоріше, як “чтиво для ванни” (в мене є такий “клас” книжок, які я після важкого дня читаю в ванні, щоб розпружитись). вона була для мене пізнавальною (бо я гуманітарій тупий 🙂 ), не дратувала (а це вже щось, бо, наприклад, Люко Дашвар мені хочеться викинути з вікна на 10 сторінці). Вона не гідна того, щоб називати її вінцем української літератури, але і однозначно казати “погано” мені важко. Для мене функцію ванного чтива вона виконала добре. Повертатись-перечитувати – не буду, бо це не та книжка, яка буде в мене викликати неземну насолоду від читання її 100 000 разів, але справді дуже непогано. Я, повторюсь, не дуже любитель треллерів, але на мій смак навіть місцями краще за Кінга.
            От спробував би себе Кідрук, скажімо, в кіберпанку, або епічному фентезі – я б давала жару, а так просто ділюся суб*єктивними враженнями ))))

            • Roman Melnyk коментує:

              В тебе надвичайно лояльний і душевний і точний вийшов коментар. справді сказала і класифікувала Бота так як ти його відчула і зрозуміла. але дивно що він підпав під жанр розпруження. там маленький шрифт в книжці і не дуже звязний сюжет, купа деталей які динаміку вихолощують.. мабуть у ванній краще сприймається техно-трилер)

              • nazgultheking коментує:

                о, маленький шрифт мене не лякає. Після того, як я Суенвіка з телефона читала, мені вже нічого не страшно в цьому плані 🙂
                Власне, я від нього і не чекала нічого супер-ах, тому в ванній мій страшний звір “абаснуй” разом з другим занудним звіром “передкптфхпрефіксс” засинають 🙂
                Хоча зараз читаю “вокруг света” – набагато цікавіше, якщо чесно 🙂

  3. […] а це рецензія мого брата для […]

  4. […] книжку я читав 2.5 роки тому і вона називалася “Бот“. Нею я був розчарований. Я очікував, що з того часу […]

  5. invira коментує:

    Книгу прочитала опираючись на позитивні відгуки .Жаль, що Вашого серед них не було. Сумбурні, пронизані розчаруванням почуття, я пережила після ознайомлення з цим “шедевром.” Виникає запитання, для якої вікової та соціальної категорії Максим Кідрук написав оцю книгу? Бо, для осіб, із значним стажем книголюбства, в цей “салат” положили мізерну кількість корисних інгредієнтів, до того ж нещадно поливши останніх дешевим порно-соусом.
    Рідко де зустрінеш так бідно прописаний психотип та характер героїв. Вони як ті “малюки”, наче з однієї пробірки. Дивно, що вся наукова еліта, незважаючи на різний вік, національність та стать, без зазору совісті, думає та користується лексикою “тупорилих невігласів ” з тяготінням до грубої форми. Складається враження , що товстошкірий африканець Ріно та тендітна француженка формувались в одному соціумі,- досить не реалістично. Не знаю, що дотепного знайшов Максим в “обісраних штанцях”, але він вказує на цей факт теж досить часто.
    Єдине, що вражає у книзі, це віртуозно описана чилійська місцевість, та динамічність сюжету. Тут автор – профі, однозначно. Твір асоціюється у мене із витонченим жіночим обличчям, яке можна було б назвати красивим , якби не потворний рубцеподібний шрам (брудна порно-лінія, яка проходить через весь сюжет, і подана в досить гидкій формі). Звідси інтимність стосунків проглядається не як ловелас -казанова, а бик -запліднювач. Можливо виною тому є кульмінація сексуальної індустрії у наш час, під вплив якої попав автор.
    Для того, щоб бути до кінця зрозумілою подам рецензій-ний штрих у стилі “Бота”:
    ” ЇЇ освічена, високочутлива свідомість не змогла залишатись байдужою до шедевра “Бот”, вимагаючи віртуального спілкування з автором у його ж мовному стилі:
    -Гей, Чувак, що за мудачне чтиво ти намагаєшся вдути українській хліборізці? Обісратись! Це схоже на зуд у яйцях, без видимої на те причини, – відчутно, але без толку.”- тонкий пальчик востаннє торкнувся клавіатури, ласкаючи кнопку *Enter* ” .

    • Roman Melnyk коментує:

      Вав! у вас надзвичайний відгук. Настільки справжній, об’єктивний і вимогливий. Пройшлися професійно по всіх недоліках і і хворобах цього твору. Ви ще пишете рецензії на інші книжки? Смаки в нас, принаймні по Боту, співпадають)

      • Анонімний коментує:

        Романе, Вам – “респект”. По- перше: за оперативність (швидке реагування на мій відгук); по- друге: за оригінальний смак та гострий розум (особи з низьким “смаковим порогом” навряд чи сприйняли б із такими оваціями мою писанину). Я, більш ніж просто, задоволена зустріти однодумця серед літературного простору, де кідрукоманія набираючи потужних обертів, заважає об’єктивній оцінці. Сучасними укр. авторами цікавлюсь – не так давно. Якщо чесно, то мало що сподобалось. Рецензія на “Бот”, це перша спроба НОКАУТувати паршивий привкус, що залишила ця книга. Буду вельми вдячною, якщо порекомендуєте мені по- справжньому колоритне чтиво.
        P.S. До моїх пристрастей можна віднести майже всі жанри, окрім нудних, каламутних та офіційно- обезбарвлених літературних нарисів.

  6. Анонімний коментує:

    Я не можу погодитись, що книга не цікава. Прочитала її за два дні, відійти від неї не могла! Всі описи техніки, а особливо теорії Хауса надзвичайно цікаві! Може просто не ваш жанр.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s