“Страх і трепет” – як гартувався японський офісний планктон

kinopoisk.ruЗараз, тобто останні тижні, прочісую багато фільмів на офісну тему. Треба для моєї роботи – найти ілюстрацію різних менеджерських і виконавчих поведінок (моделей, мислень..) як в підлеглих так і в начальників. І натрапив на французько-японський фільм 2003 р.  Страх і Трепет. Він мега бюджетний – всі зйомки в межах одного офісу на одному і тому ж поверсі у японському місті. Але він дуже тонко-грубо-дивно показує японську культуру через її офісні закони і атмосферу. Отак дивишся і думаєш “блін, таке не може бути. це просто капець, і як японські фірми можуть робити якісні речі і бути конкуретними, коли вони такі тупі обмежені”. Кіно про обгиджені мрії заморською реальністю, про невдачу із працевлаштуванням і начальством.

kinopoisk.ruГоловна героїня це дівчина з Бельгії, яка чудово знає японську і отримала чудо-контракт – працювати перекладачем у японській міжнародні фірмі. Не все сталося як гадалося. Я кожної хвилини собі думав: “Після такого я би пішов”, “я би його вдарив і тобі пішов” і т.д.  Але бельгійка-героїня вперто рік стирчить по контракту в Юмімото, бо не хоче втратити гідність, тому що не хоче зламатися. Їй ця робота нічого не дає в жодному з планів, окрім як “довести, що я японка”.

Тому висновок такий: не спішіть зарано приймати традиції і виклики чужої культури, тому що прийдеться їх “фоловити”, а кнопка “анфолов” означатиме лише те, що ви зламалися…як для інших, так і для себе.

kinopoisk.ru

А ще фільм натиканий гарними кар’єристськими зрізами і пройнятий духом гастарбайтерства. Тільки опісля ця дівчина з Бельгії після року в ямі Юмімото написала і видала книжку.

Цікаво, чи багато хто з емігрантів-українців зможуть таке теж зробити. Класно написана одним заробітчанином книжка продуктивно би заповнило прогалину відсутності тисяч інших в рідній країні. 

25 серпня

присвячується українським емігрантам

Спеціально для п’яної і сонної Незалежної України

 

 

 

 

Advertisements

5 comments on ““Страх і трепет” – як гартувався японський офісний планктон

  1. Nata Shyn коментує:

    superovo napysano, jak zavzhdy! osoblyvo spodobalosia pro “unfollow button”

  2. Марія коментує:

    Теж нещодавно знайшла цей фільм, але зрозуміла я його дещо по-іншому. На мою думку, вся ця історія про “поіск сєбя” цієї бельгійки. Вона все свідоме життя вірила, що вона у душі японка, але час показав, що японського у неї не достатньо, щоб бути японкою. І взагалі, фільм – це ще одне підтвердження того, що японцем стати неможливо, бо на рівні інстинктів ми все-одно європейці. Героїня осягла свою відмінність тоді, коли найбільше за все наблизилася до ідеалу “японської поведінки”. І потім ще книжку написала про те, що Японія була і залишається незбагненною.

    • Roman Melnyk коментує:

      . Героїня осягла свою відмінність тоді, коли найбільше за все наблизилася до ідеалу “японської поведінки”. -дуже точно сказано. я сам шукав подібні слова. погоджуюся:)

      гарний коментар. живий і вдумливий. ДякуЮ!!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s