Макс Кідрук молодий і популярний український автор, який не боїться пробуватися в різних жанрах і писати щороку по одному роману. Дві його перші книжки – я прочитав за пару днів – Навіжені в Мексиці і Навіжені в Перу. Це було крутезні пригодницькі книжки в стилі Остапа Бендера.
Його останню книжку я читав 2.5 роки тому і вона називалася “Бот“. Нею я був розчарований. Я очікував, що з того часу автор зробить значний прогрес у стилістиці та способі викладу матеріалу, адже БОТ страждав значними вікіпедійними відхилення і безликими описами. Проте в Жорстокому Небі – майже те саме що і в БОТі, а саме: довжелезні ну-нецікаві розповіді, наративи і вступи до кожної локації, де щось відбувається. Наприклад, замість того, щоби сказати: “Діана прочитала імейл Марселя…” автор насолоджується “унікальними” деталями: “Діана запустила ноутбук і під’єдналась до безкоштовної готельної мережі wi-fi. З’єднання налагодилось миттєво. На пошті чекав e-mail від Марселя“. Але далі Макс Кідрук знущається ще більше: “Діана запустила Google, набрала в пошуковому рядку “PIKER” і нитиснула “ENTER”. На початку сформованого пошуковим сервером переліку посилань розташувалась англомовна стаття з електронної енциклопедії Wikipedia. Жінка клацнула по ній і прочитала“. Невже, це не можна більш лаконічно передати? Читати далі
Rommelnyk 